Історія Польщі

політику проводив міністр закордонних справ Константи Скірмунт (1866-1949). Навесні 1922 р. відбулася міжнародна конференція в Генуї, під час якої Німеччина і Росія уклали в Рапалло угоду про співробітництво. Угода означала вихід обох цих держав з міжнародної ізоляції та перетворення на впливовий чинник міжнародної політики. У червні 1922 р. Ю. Пілсудський поставив перед урядом вимогу збільшити видатки на оборону і після відмови домігся його відставки.

Улітку 1922 р. урядова криза досягла апогею. У боротьбі за уряд зіткнулися пілсуд-чики та ендеки. Перші спиралися переважно на ліві партії соціалістів і людовців, ендеки - на християнських демократів і праві угруповання. Ендеки висунули на прем'єра кандидатуру В Історія Польщі. Корфанти. Але Ю. Пілсудському вдалося поставити на чолі уряду ректора Ягеллонського університету Юліана Новака (1865-1946). Ендеки не змирилися з поразкою і подвоїли зусилля для посилення своїх впливів напередодні виборів. Вони створили виборчий блок Християнський союз національної єдності (ХЗЄН) у складі ЗЛН і Християнської народної партії (ХСЛ), прозваний Гієна. На вибори вони йшли з християнськими, антисоціалістичними й антисемітськими гаслами. Пілсудчики створили низку т.зв. легіоністських організацій, пропагували патріотичні ідеї, підкреслювали власні заслуги у відбудові незалежності.

Вибори до Національних зборів(сейму і сенату) відбулися 5 листопада 1922 р. На них виступили 19 блоків. До урн прийшли 67,7% виборців; українці Галичини бойкотували їх, тут голосували лише 36 % виборців Історія Польщі. Блок "Гієна" здобув 29 % місць у сеймі і 38 % - у сенаті; ліві партії - 22 %, партії центру - 24 %. Несподіваним став успіх партій національних меншин, які згуртувались у Блоці національних меншин (німецькі, єврейські, білоруські та українські організації з Волині та Полісся) і отримали 22 % мандатів. Жодне угруповання не мало переваги, але ендеки утворили найбільший парламентарний клуб (98 мандатів); християнські демократи мали свою фракцію (27 мандатів), центристська партія ПСЛ "Пяст" налічувала 70 депутатів, ППС - 41, а ПСЛ "Визволене" - 49. Український парламентський клуб мав 5 депутатів. Катастрофою закінчилися вибори для пілсудчиків, які не здобули жодного місця. Маршалком сейму був обраний людовець Мацєіі Ратай (1884-1940), сенату - ендек Войцєх Тромпчинський (1860-1953).

Новий розклад сил у парламенті вказував на потребу створення коаліції Історія Польщі. Він яскраво проявився під час виборів президента. Ю. Пілсудський відмовився балотуватися на цю посаду, пославшися на обмежені компетенції вищої посадової особи (у розмові з наближеними він, не дуже добираючи вирази, говорив: "Усе це великий бордель. Залишаю це свинство, нехай власним смородом вдуситься"). Не дав згоди балотуватися також Р. Дмовський. Голосування відбулося 9 грудня 1922 р. на засіданні Національних зборів. П'ять кандидатів представляли основні політичні табори: граф М. Замойський -від ендеків, С. Войцєховський - від ПСЛ "Пяст", Ґ. Нарутович - від ПСЛ "Визволене", 1. Дашинський - від ППС і професор Я. Бодуен де Куртене - від національних меншин. Після п'яти турів голосування несподівано Історія Польщі президентом було обрано професора Ґабріеля Нарупювича.

Президентська криза.Праві сили не змирилися з поразкою свого кандидата і розпочали брутальну пропагандистську кампанію проти новообраного президента. Ендеки організували демонстрації під антисемітськими гаслами,_закликапи не допустити до


documentbddifgz.html
documentbddimrh.html
documentbddiubp.html
documentbddjblx.html
documentbddjiwf.html
Документ Історія Польщі